A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Таганчанська громада
Черкаська область, Канівський район

Історична довідка

 

Таганчанська сільська рада

Населений пункт с. Таганча    розташований в південно- західній   частині  Канівського району , Черкаської  області  . Вона  межує  з Мельниківською ,Павлівською, Беркозівською, Мартинівською, Горобіївською і Попівською  сільськими  радами Канівського  району та Бровахською і Киченською сільськими  радами Корсунь-Шевченківського  району.

На території сільської  ради  розташовані  два населені  пункти: с.Таганча і Поташня.

Площа населених пунктів: с.Таганча- 468,10 га, с.Поташня- 200,2га

Населення, яке  проживає в них, в основному  зайняте в сільськогосподарському  виробництві, промисловості та соціальній  сфері.

Рельєф населених пунктів має  унікальний  природно-географічний ландшафт. Долина,  майже з усіх   сторін  оточена  гірською  місцевістю, вкритою лісовою  рослинністю.

Через село протікає річка Мартинка, водне  плесо  доповнюють 3 ставки.

Грунтовий  покрив  основному представлений чорноземами типовими  глибокими мало гумусними  слабо змитими  середньо суглинковими  і темносірими  слабодегридованими  грунтами.

 Землекористування складає  компактний  масив.

Сполучення автобусне до райцентрів міст Канева, Корсунь-Шевченківського, Миронівки, а також до м.Черкаси та Києва.

На віддалі 12 км. розташована залізнична станція Таганча  Одеської південно-західної  залізниці.

Відстань до районного центру шосейним шляхом 32 км.

В селі народились відомі люди:

Євген Деслав- французький та іспанський кінорежисер- авангардист

Леонід Пилипович Савранський –народний артист РРФСР

Майя Яківна Бесараб – письменниця.

Вивчаючи  історію рідного краю, щораз  натикаємося  на сторінки і події , які відбувалися на теренах рідної Канівщини , але  свого часу були забуті чи приховані від загалу. Сьогодні є неабияка нагода відкрити завісу невідомості чи заборони, аби прийдешні покоління знали, чим і як жили їхні попередники.

До 1923 року село Таганча було волосним містечком Канівського повіту Київської губернії. Після закінчення громадянської війни на теренах Канівського повіту було  утворено декілька районів, серед них і Таганчанський – з центром у містечку Таганчі. До його складу  входило 19 сільських рад. Його площа становила - 446,1кв.м., населення на 1 січня 1926року було -43103 особи. В самій Таганчі тоді проживало до 4,5тис.осіб. У районі було 9346 господарств. В економічному плані район був досить сильним, адже у цих краях родючі чорноземи, тут було два цукрові заводи - Мартинівський і Поташнянський, цегельні заводи у Таганчі та Бровахах, діяла індустріально- технічна школа. У Таганчі, Межиричі, Степанцях щотижня проводилися базари - ярмарки, діяли дільничні лікарні та сільські клуби.

Одним із  основних  факторів є те, що с.Таганча розташоване по центру серед сіл, що плануються об’єднатись . Відстані від центру с.Таганча до: Мельників- 6км., Павлівки- 10 км., Мартинівки- 8 км., Полстин- 15 км.

В  даний час на території Таганчанської сільської ради  розміщено  слідуючі установи де створено робочі місця:

Загальноосвітня школа на 360 місць  -  33 робочі місця, у якій розташований найбільших спортивний зал  де  проводяться районні спортивні змагання,  дошкільний навчальний заклад « Ромашка»  на 35 місць – 7 робочих місць  , амбулаторія ЗП-СМ- 10 робочих місць,  ФАП  с.Поташня – 2 робочі місця, відділення  ощадбанку- одне робоче місце ,відділення поштового  зв’язку - 5 робочих місць, будинок культури - 2 робочі місця та діє художній колектив який займає  призові місця на районних оглядах , клуб в с.Поташня – 1 робоче місце, бібліотеки( сільська та шкільна) – 2 робочих місця, аптека – 1 робоче місце, електропідстанція від Канівського РЕМ – 7 робочих місць.

На території сільської ради працюють два соціальних працівника по обслуговуванню одиноких престарілих громадян.

Протяжність вулиць з твердим покриттям 12,5 км.

Зареєстровані слідуючі підприємства:

СТОВ ім.Петровського – 8 робочих місць,  ПП « Спарта і К» - , державна установа  « Відділення біотехнічних проблем діагностики Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України»  - 2 робочі місця, фермерські господарства: « Софія Л»,- 2 робочі місця , «Назаренків»,  « Сітанок»  .

Функціонує сім магазинів, 1 бар-магазин.  На території сільської ради зареєстровано тринадцять фізичних осіб підприємців.

На території сільської ради  діють православна церква, яку відвідують жителі сусідніх сіл в тім числі і Мартинівської сільської ради та молитовний будинок Євангельських християн-баптистів.

Розташовані стадіон, дитяча площадка.

Жителі сільської ради забезпечені надійним мобільним зв’язком , на території села розташовані дві мобільні вишки.

Не використані резерви:

Приміщення Таганчанського ДЕЗу, приміщення бувшого хлібзаводу ,  ½ частина приміщення  лікарської амбулаторії, приміщення ферм в СТОВ Ім.Петровського.

Про історію села жителями села, подружжям Дорошенків написано книгу «Таганчанський лексикон».


 

МЕЛЬНИКИ

На околиці Канівського району на кордоні з Корсуньщиною розкинулись два давніх козацьких села - Мельники та Голяки. Три десятки років тому Мельники були одним із передових сіл району, а виробничі показники місцевого колгоспу імені С.Федоренка займали перші позиції по надоях молока, виробництву м'яса та іншої сільгосппродукції. На завзятих мельниківських доярок рівнялися в більшості колгоспів Канівщини. Саме Мельники були першим селом у районі, куди провели газ. У 80-х роках минулого століття у цих двох селах мешкало близько 1800 людей.

У двох селах - Мельниках і Голяках живе трохи більше 500 людей. Більшість із них - пенсіонери, колишні колгоспники, працівники сільського господарства. Молодші мельниківці та голяківці трудяться переважно на підприємствах у Канівському, Корсуньському й Миронівському районах.

Мельниківську школу побудували в 70-х роках минулого століття. Добротна двоповерхова будівля розрахована на 250 учнів. Однак нині в цих стінах навчається майже всемеро менше - тільки 37 школярів.

Мельниківський колгосп славився на весь Канівський район. На місцевій свинофермі вирощували близько 7500 голів свиней, у колгоспному стаді було більше 200 дійних корів і ще близько 200 голів молодняка.

Легендарна Козацька криниця і досі дарує людям силу.

Неподалік Мельників в урочищі Монахове провалля є джерело з цілющою водою. Як розповідають у селі, біля цієї криниці в давні часи було місце стоянки козаків. Воду з цієї криниці козаки не тільки пили, а й омивали нею рани. Інша легенда свідчить, що у давнину  біля криниці в печері жив монах, який також лікував людей водою з цілющого джерела. Із часом печера монаха провалилася, давши назву місцевості - Монахове провалля. Тепер ця місцина стала одним із улюблених місць відпочинку місцевої молоді та навіть увійшла до переліку територій і об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Мельничанин Володимир Микитович Пилипенко доглядає за криницею і залучає до цієї доброї справи підростаюче покоління.

Фото які відносяться до історичної спадщини Тачанчі

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь